Чому не «злітає» українська оборонна промисловість?.. На прикладі виробництва дронів: Немає єдиної державної політики в галузі дронів. Немає центрального управління. Хтось заперечить, що це добре - різні ідеї реалізуються, різні підходи, різні дрони... Так. Але ціна цієї різноманітності дуже висока. Нам сьогодні потрібні 5-10 моделей дронів (від маленьких до великих, під різні завдання), але у великій кількості, за низькою ціною. А ми виробляємо в Україні 50 моделей дронів малими серіями, з великими накладними витратами, практично без обміну досвідом між виробниками. Виробництво дронів розтягнуто між усіма силовими структурами - кожна має своїх виробників, розпорошено між чотирма міністерствами і відомствами, які воюють між собою за бюджети і префернції. Перевагу отримує не той дрон (виробник), який виграв конкурс (конкурси не проводять), або відмінно зарекомендував себе в боях, а той, який вдало продемонстрували міністрові, головкому або президенту. Преференції отримує часто не та компанія, яка має кращий конструкторський, інженерний, виробничий потенціал, та ефективніші розробки, а та, що ближче до центрів ухвалення рішень. Мобілізація прямо зараз, сьогодні розоряє оборонні підприємства, позбавляє українську армію дронів, тому що процедури бронювання працівників прописані так, що їх або неможливо пройти взагалі, або неможливо пройти швидко. Закручена бюрократична система, здається, спеціально влаштована таким чином, щоб сприяти корупції та нечесній конкуренції. Фактично сьогодні триває переділ ринку виробників безпілотників шляхом мобілізації конкурентів в армію. Занадто багато піару, і мало реальної роботи. За галузь дронів відповідають усі, і не відповідає ніхто конкретно. Тому претензії пред'являти нікому, судити нікого, і просити допомоги ні в кого. Як і раніше, виробники дронів більшою мірою розраховують на підтримку суспільства і засобів масової інформації, щоб допомогти Україні вистояти у війні. ---------------- Фонд підтримки безпілотників - https://b52.org.ua/category/zbory/